«Формування почуття гендерної рівності у дітей молодшого шкільного віку»
Гендер (статева роль) – поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві. Наприклад, у більшості культур жінкам приписують такі риси характеру, як турботливість, поступливість, емоційність, а чоловікам – лідерство, стриманість.
Реальна поведінка конкретної людини може відповідати прийнятій у суспільстві, а може, навпаки, вважатися характерною для протилежної статі. Так, чоловіки бувають мужніми і турботливими, а жінки – ніжними й енергійними. У цьому немає нічого поганого. Більше того, вважається, що поєднання в одній людині традиційно чоловічих і жіночих рис характеру робить її повноцінною і надзвичайно дієздатною особистістю, яка обирає стиль поведінки залежно від конкретної ситуації, а не обмежується тим, що відведено для її статі.
|
Ознаки статі: |
Ознаки гендеру: |
|
|
Від народження батьки виховують дитину відповідно до її статі. З цього приводу в усіх країнах існує чимало традицій. Наприклад, дівчаткам купують одяг рожевого кольору, а хлопчикам – блакитного; дівчаткам дарують ляльки, а хлопчикам – машинки.
Батьки заохочують поведінку дитини, яка відповідає їхнім уявленням про те, як мають поводитися хлопчики і дівчатка. Формування гендерних ролей відбувається і під впливом вихователів, учителів, церкви, сусідів, телебачення. Але, в остаточному підсумку гендер народжується у свідомості людей.
Спрощені уявлення про те, як мають поводитися люди різної статі, який одяг носити і чим займатися, називають гендерними стереотипами.
Прийняті у суспільстві гендерні стереотипи впливають не лише на те, чого дівчата і хлопці навчаються і чим займаються, а й на їхні стосунки, у тому числі й статеві. Ці стереотипи визначають, як дівчата і хлопці повинні поводитися до заміжжя, хто з них має бути ініціатором стосунків, хто відповідає за можливі негативні наслідки.
Більшість гендерних стереотипів допомагають хлопчикам і дівчаткам підготуватися до соціальних ролей, які вони виконуватимуть у дорослому житті – матері чи батька, чоловіка чи дружини. Але частина гендерних стереотипів сформувалася дуже давно, в цілком інших історичних умовах. Багато з них застаріли й нерідко обмежують можливості людей у сучасному світі.
Гендерна ідентичність – це відчуття людиною своєї статі незалежно від того, чи є вона біологічно жінкою або чоловіком. Гендерна ідентичність формується в процесі виховання і соціалізації.
У два роки дівчатка і хлопчики знають свою стать, але не до кінця розуміють, що це означає. Дорослішаючи, дитина вчиться розрізняти стать оточуючих за зовнішніми ознаками: одягом, зачіскою, рисами обличчя. До семи років дитина усвідомлює незмінність своєї біологічної статі і починає формувати свої гендерні установки.
У підлітковому віці бурхливе статеве дозрівання, зміна форм тіла, романтичні переживання, еротичні бажання стимулюють формування гендерної ідентичності. Відбувається активне освоєння форм поведінки і становлення характеру під впливом соціальних норм і очікувань.
Хлопчик-підліток, прагнучи показати свою мужність, не тільки займається спортом, проявляє рішучість, силу, але й активно демонструє інтерес до дівчаток і питань сексуальних стосунків. Якщо ж він уникає цього і у нього помічають «дівчачі» властивості, то він неминуче стає мішенню для насмішок.
Дівчата в цей період турбуються про свій зовнішній вигляд та привабливість для протилежної статі. При цьому під впливом традиційних уявлень про жіночність вони помічають, що їх «слабкість» і «безпорадність» привертає увагу хлопчиків, яким хочеться проявити свої вміння і силу, виступити в ролі захисника і покровителя.
Підлітки починають орієнтуватися на ті стереотипи поведінки, що прийняті в їхньому середовищі і активно пропагуються масовою культурою. Сьогодні ідеалом дівчини може стати сильна, успішна і самостійна жінка. Все рідше домінування чоловіка в любові, родині й колективі сприймається як норма. Нинішні підлітки і молоді люди більш ліберальні в своїх поглядах на сексуальність і гендерні ролі.
Процес формування гендерної ідентичності не завершується в юності, фактично він триває упродовж всього життя. Зі зміною суспільних уявлень про належну гендерну поведінку, людина «підлаштовується» під нові очікування і правила.
У більшості випадків гендерна освіта для молодших школярів в Україні – це інновація, яка згодом повинна привнести позитивні зміни для української нації та поліпшити її демократичний статус на міжнародній арені.
